Якось, щодо віри йшла розмова,
І почув я осуд у свій бік,
Бо сказав, що хрещення свідомо,
Друге я прийнЯв, на схилі літ.
Люди ті, судили мене грізно,
Навіть хтось анафемі піддав,
Це за те, одна сказала жінка,
Що я вихрест, віру поміняв.
І як їй здавалось, досить вірно,
Словом Божим вразила менЕ -
Сказано, мовляв, - «Що одна віра,
Бог один і хрещення одне». *
Але ж Бог, той самий залишився,
Й віра таж, - у Господа Христа,
Тільки я по вірі, вже хрестився,
Коли Слово Боже прочитав.
Бо коли малятком охрестили,
Я про те уявлення не мав,
Як по вірі треба мені жити,
І, що Бог від мЕне вимагав.
Та прийшло нарешті розуміння,
ТОго, що потрібне каяття,
І Христу я, в доброму сумлінні,
Обіцяв закінчити життя.
Тільки шкодував, що я раніше,
Не христився в Господа ім’я,
Бо вважав себе не надто гірше,
Інших, православних християн.
Охрестився ж я у протестантів,
Бо побачив серед них братів,
З котрими я можу іншим стати,
ЧОго я раніше не зумів.
Ці брати не пИли, не курили,
Лихослів‘я я від них не чув,
У дім Божій повсякчас ходили,
Я ж дорогу геть туди забув.
Заповідей всіх вони тримались,
Особливо ревно шостий з них,**
Бо дітей у лоні не вбивали,
І на блуд дивились, як на гріх.
В зрілому, вони хрестились віці,
Люди ці, свідомим каяттям,
Тут велику бачу я різницю,
З тими, хто йогО не пам’ятав. ***
***
Тож сказав тій жінці я - пробачить,
Бог повторне хрещення мені,
Коли два життя моїх побачить -
Друге в світі, перше у пітьмі.
*Єф. 4:5
**Не вбивай
***Хрещення малюком