(дослiвний переклад з транслiтерацiї - "нема чого страждати",
повчально-оптимiстичнi "катрени")
* * *
В життi ми обираємо шляхи,
що нас ведуть до щастя i любовi,
Та iнодi виходить навпаки,
Навряд втiчеш ти вiд своєї долi.
* * *
Буденна сiрiсть, щоб не ввела в оману
про головне в життi ти завжди пам`ятай:
усе колись проходить, усе колись минає,
спирайсь на вiчне, а мiнливе - вiдпускай.
* * *
Не мрiй про те, що вже давно минуло,
Те, що пройшло, уже не повернеш,
Знов будувать старе, - хiба це дiло ?
Ти ж двiчi в одну рiчку не ввiйдеш.
* * *
Тяжкi страждання i душевнi муки
буває, вилiковує одне -
збагни хто ти, куди ти йдеш, i звiдки,
Що лишиш по собi, коли життя мине ?
* * *
Не звинувачуй, є Суддя для того,
Цих повноважень не дано тобi,
В цей свiт прийшов ти голим, без нiчого,
i з чим пiдеш, не нести на горбi.
* * *
Смiливо на цей свiт дивися,
є бiль i смерть - ти погляд не вiдводь,
всьому на свiтi є свiй час i мiсце,
початок i кiнець - так склав Господь.
* * *
Стрiбай у потяг, зараз вiн рушає
Хто на перонi лишивсь - прощавай,
Життя летить, усе колись минає,
та те, що було ти не забувай.
* * *
Питливий розум перепон не знає,
За межи всесвiту свiй погляд спрямував,
В безодню вiчностi мов у ставок пiрнає,
Час будувать нове життя настав.
* * *
Цiнуй свiй час, i загартовуйсь вмiло,
Бо храм душi негоже занедбать,
Душа страждає, як хворiє тiло,
Безглуздо ж собi шкоду завдавать.
* * *
Для себе обирай завжди найкраще,
Вiд долi подарункiв не чекай,
Не залишай свiй шлях напризволяще,
I до мети свiй човен направляй.
* * *
Вивчай нове i пам`ятай минуле,
Знання в життi на плечах не нести,
I друзiв, що в бiдi не вiдвернулись,
Як скарб дорогоцiнний бережи.
* * *
У добру землю кидай свої зерна,
Рясне колосся щоб зiйшло в свiй час,
Своє життя не витрачай даремно,
У кожного iз нас є свiй Пегас.
* * *
Немає меж для розуму, я знаю,
В безодню вiчностi пiрнає без страху,
За межи всесвiту думками зазирає,
Уява дiйснiсть створює нову.
* * *
Тверезо на життя дивись, не бiйся !
Десь бруд, гидота, - ти не одвертайсь !
Вчись розрiзняти бажане i дiйсне,
Не можеш зменьшить бруд, - то хоч не додавай !
* * *
Дивись в обличчя страху i тривогам,
Вперед назустрiч їм рiшуче йди !
I незабаром враз вони вiдступлять,
Найвища з перемог - свiй страх перемогти!
* * *
Дивись навкруг спокiйно але пильно,
знай - зовнiшнiсть оманлива бува,
вчись сердцем вiдчувати де є правда,
де лицемiрство або хитра гра.
* * *
Рiшуче дiй, дивися правдi в очi,
є туга й вiдчай - чашу пий до дна !
хто слiз не лив i хто не виспав ночi,
не вiдчував той смак життя сповна.
В життi є мед i є оцет огидний,
є день i нiч, є лiто i зима,
I спокiй радiсний сто крат тому милiший,
хто свою чашу смутку пив до дна.
Одне i друге створено не даром
одне без iншого на свiтi не бува,
не бiйся як вiдчуєш гнiв, чи сором,
так iнодi i дощ iде в жнива.
* * *
Дивись, спостерiгай, хто як свiй вiк закiнчив,
чого в життi досяг, чи з богом вiн спочив,
затям - майно i грошi, - то друзi не надiйнi,
а iнколи, то й навiть i лютi вороги.
* * *
А краще золота найвищого гатунку
товарш твiй, що хоч не поруч був,
та руку простягнув для порятунку,
коли здалось весь свiт тебе забув.
* * *
Так буває, що вiдчай безмежний
Змусить впасти тебе безсило.
Раптом в неба змiнились плани -
й знову сонце тобi засвiтило.
* * *
Як знайдеш стрижень свiй,
то легше стане,
Свiй хрест земний нести,
I смерть не так страшна,
нащадкам скажеш:
Все ж я намагався,
душа моя щоб не була брудна.