Шматок землі,
ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.
Ліна КОСТЕНКО
Час бити на сполох – гряде онкологія душ!
Святий і Безсмертний,
чом си споглядаєш безмовно?
Якщо Ти не фейк, напоум нас, заблуканих, зруш!
Ще трохи – і нація стане вже невиліковна.
О земле батьків! Чом ці очі постійно в сльозі?
Чом хмара ненависна наче навмисне нависла?
Де гідність?.. – ця риса хіба притаманна слузі?
Рабу, і слузі від народження гордість не звісна.
Гетьманські клейноди і божих церков хоругви,
і гори, і ріки, – скажіть, – зливи і травозміни,
чи в землю Вітчизни даремно діди полягли,
в безсмертя полинувши, п’яді віддать не посміли
нікому й ніколи.
Тому що – не бидло народ,
хоч гноблений вельми, але вибуховий, мов порох,
що патологічно терпіти не може сволот,
а ворог для нього затим нетерпимий, бо – ворог.
Негідники ниці, вас Бог покарає за гріх,
адже ви замірились на найсвятіше Вкраїни!
Ви чуєте: Ні! – тим, хто здатен продати за гріш
і землю Богдана, і мову Тараса і Ліни.
17. 01. 2020