Химерний дощ вже винищив бажання.
Він скасував побачення надовго,
Відклав кохання - пристрасні зізнання,
Обійми, поцілунки. Наче боргу,
Що винна віддавати вексель має!
Погрожує до суду притягнути?
Зима перуку білу хай вдягає-
Тоді й до сну засудить, може бути!
Але , допоки січень ллє дощами,
не маю сну, сумую за снігами.