Чому не чути подихів дощу,
Чому здається, що життя повз нас минає?
Невже Господь Всевишній з мене не спитає?
За те, що знаючи, я скорений мовчу.
Невже не видно тих огидних сновидінь?
Що вийшли мороком блукаючи з безодні.
Кому потрібні ми покинуті самотні…
Щасливі діти нещасливих поколінь.
Я вже не знаючи, не прагну, не стогну.
Хіба ж то старість? Що з'їдає ситу душу.
Якщо найближчим часом з місця я не зрушу,
То вже поставлених вершин не досягну…