…і сяють зорі, і сміються квіти,
і струменіє спілий небокрай…
заради цього варто в світі жити,
й співать пісень, й кохати через край.
І золотяться променисті далі,
І хмарка тче над лісом срібну шаль,
Й немає місця тузі і печалі:
Життя прекрасне – ти лиш помічай!
І луки, й верболози над водою –
То витвір мудрості і вищої краси,
То пізнання єства свого людського
Крізь призму многоликості світів…
Душа моя – то міжпланетний простір.
Зоріють думи, як Чумацький шлях,
І пісня моя в хорі стоголосім,
Як ранній мед в планети на вустах.
2009р.