KAPNOS TES PARTRIDOS.
Счастливый путь, корабль темнобокий !
Храни тебя светлейший небосвод,
В пути до Швабии и до Антильских вод,
В Кабул, иль к берегам душистым Мокки.
Тебе поправят мачтовые топы,
И пусть же парусов холщовый плат,
Придаст тебе стремительность громад,
Тех,что швыряли грозные циклопы.
И вспомнишь,-(от себя не убежишь),
Тепло родимых стародавних крыш,
Твоей Итаки, где очаг твой полыхал.
И спросишь, -(там,где был ты молодым),-
Всё режут землю плуг и лемеха ?
И улетает в небо синий дым ?
*
22.10.1931.
*
Щасливо, корабелю темнобокий!
Безпечно плинь під теплий небосхил —
До Швабських гір, до голубих Антіл,
В Кабул чи в землі запашної мокки.
Хай не в’ялять тебе марудні доки,
І хай романтика твоїх вітрил
Набуде швидкості казкових брил,
Що ними велет кидавсь одноокий.
Та чи згадаєш ти в чужих краях
Поржавілий і старосвітський дах,
Де огнище твоє колись палало?
І чи промовиш з почуттям легким:
Там цілиною йдуть леміш і рало,
Там зноситься Ітаки синій дим?