І ще один щабель лишається позаду
Мого життя, життя моїй сім’ ї.
Ми повертаємось з “доглянутого саду”
У “степ широкий”, що залишили колись.
Ми знали, що повернемось невдовзі
І не давали “саду” в душах розростись.
Нехай лишається калина при дорозі
Єдиним рідним деревцем в житті.
Німеччина – квітуча і пахуча,
Прикрашена намистом дивних гір.
Шаную і люблю тебе як друга,
А серцем лину до своїх степів.
До рідних мальовничих краєвидів,
Берізок, кленів і старих дубів,
До бідних сіл, занедбаних містечок,
Але інакше бачиш їх на чужині.
Різняться люди між собою,
Шукають щастя в різних долинах.
Щось серденько, стискається до болю,
Коли я бачу свій, нехитрий, дах.
Бонн, липень 1998р.
* Изображение из Интернета
Архип Куинджи. Вечер на Украине.
1878. Холст, масло. 81 x 163.
Государственный Русский Музей, Санкт Петербург, Россия.