П’янким вином ти в серце виливалася
І вкотре я до краплі хмелем смакував.
Немов з вогнем, так небезпечно гралася
З моїм єством, даруючи взамін дива.
Втрачав я глузд від розпашілих дотиків,
В обіймах танула душа, мов шоколад.
Зривало дах, просила кров наркотиків
Твоїх очей, просила звабний зорепад.
Здіймались хвилі щастя еквалайзером,
Так серце билося між амплітуд жаги.
Спливали миті білосніжним лайнером
На дно Бермуд, виходячи разом із гри.
І все довкола мовби з часом бавилось,
Вогонь розхристаний шалів і не вщухав.
Я зілля пив – міцне небесне вариво,
До крапі пив, до забуття свого, й кохав.
21:02, 08.02.2020 рік.
Зображення: https://maritebo.livejournal.com