Люба, вибач, але зараз
Себе стримати не в змозі,
(Так мабуть на небі склалось,
У віршах, або у прозі..)
Я шалію від бажання,
Ледь втамовуючи подих,
Знов пірнаю у кохання,
Самому собі на подив...
Пам'ятаю нашу зустріч
І той самий перший погляд,
І прогулянки по Пущі,
Що з'єднали наші долі.
Скільки років ми вже разом?
Ось і доня вже доросла
Я люблю тебе до сказу
Моя люба, мила Тося!
Хай навпроти наших вікон
Зорі в запалі танцюють!
Я люблю тебе довіку,
Наче вперше
знов
цілую!))
____________
Посвящается моей любимой супруге Антонине