"Склеп нашого кохання надійно запечатаний"
З підслуханого на вулиці
Аркадій Борисович насолоджувався гарячою ванною і хересом. Він любив цей "дамський коньяк". Купував завжди тільки з винарні Шабо. Мав кілька ящиків запасу в погребці на дачі. Пив мало і нечасто. Вмів смакувати. Знав міру в їдлі та напоях.
Підсушене, атлетичне тіло АБ після ванни та хересу хотіло ніги та спокою. Аркадій Борисович вдягнув махрового халата, взяв пляшку і келих, вийшов до вітальні. В квартирі вже нікого із сторонніх не було. Йому не потрібно було заглядати в спальню. Він знав, що Степан Ількович злиняв з його квартири зі швидкістю експреса "Бердичів-Полтава", як тільки зрозумів, що Господар повернувся.
АБ заглянув до спальні. Степко попри швидке відправлення експреса ретельно застелив ліжко. "Міг би і не робити цього" - подумав Аркадій Борисович, підійшов до журнального столика, поставив пляшку і келих, повільно наповнив його золотими чарами, дістав з серванта дерев'яну скриньку з сигарами.
Він сидів у глибокому фотелі. Цмулив херес і курив сигару. Короткохвильовий "Ґрюніґ" налаштований на Світову Службу ВВС чудовими голосами своїх дикторів оповідав про новини нашого безглуздого світу. Мир і гармонія, херес і дим кубинської сигари. Голоси з Лондона. Аркадій Борисович задрімав.
"Аркашенька! Ти вже дома. Яка приємна несподіванка!". АБ орозплющив очі. Перед ним стояла розкішна, спекотна красуня Емма Едуардівна і декламувана завчену роль закоханої дружини.
- Привіт, Емо!Радий тобі, золотко моє. А я тут задрімав і не почув, як ти зайшла.
- То нічого, любий - продовжувала щебетати ЕЕ - Ти вже поїв?
- Ні. Я не голодний. Пізніше повечеряємо разом.
- До речі, трохи не забув. Ти перестели сьогодні постіль.
- А що, любий? Будемо гріти сімейне ложе? - підморгнула Емма Едуардівна.
- Ні. Справа в тім, що Степан Ількович за твоєї відсутності там давав уроки Камасутри якійсь молодій особі. Тому постіль краще замінити. На простирадлі могли лишитися сторонні біологічні матеріали.
-
© Copyright: Валентин Лученко, 2020