А до весни ще кілька кроків.
З-під ґрунту пнеться ніжний крокус,
І небо виткане широке
Чекає сонячне тепло!
І ранок спів несе пташиний,
І зігріває чай шипшини,
І поцілуночок у шию,
Жаркий, що й душу обпекло!
І як приємні ці вітання:
Природи лагідний світанок,
Твої турбота і кохання.
І відчуття що я – живу!
Тож дочекаємося квітів,
І сміху з доброї орбіти,
Та й посідаєм гомоніти
У молодесеньку траву.
Рядком, немов би голуб’ята.
Або підемо погуляти,
Туди, де пахне рута-м’ята,
Щоб приворотів не було…
Я відчуватимусь легкою!
Та не лишатиму покою,
Ти ж пригортатимеш рукою
Свою кохану, мов крилом!
(15.02.20)