За кожним лл'ю сльозу,
хто зараз вже не з нами,
За кращими із нас -
Відважними братами,
Хто йшов за всіх людей
Сам з тих людей по крові,
Щоб жити не в ганьбі,
А в щасті і любові,
Своїм серед своїх
Буть вільним серед вільних,
Щоб предків шанувать
У каменів могильних,
Щоб син на чужині
Не простягав би руку,
А на своїй землі
Жив і діждав онуків,
Щоб вражая орда
Не плюндрувала рідне,
Не вказувала нам,
Що гідне, що не гідне,
Не шкірилась би так
Знущаючись з вкраїнців,
І не повчала нас
На "язику" чужинців,
Щоб рівною була
між інших Україна,
Щоб світлою була
У неї кожна днина,
Щоб не зхабніло вщерть
Чудовисько з Донбасу,
Щоб не тягло в карман
Шо йшло в державку касу,
Що визвірило лють,
Наславши чорних граків
На кращих із синів
Вкраїнців-гайдамаків.
Та не спинити їм,
Позорним тим палканам,
Народу вільний дух
беркутівським парканом.
...То й досі в небі чуть
У цю лютневу днину
Як славні хлопці звуть:
"Вперед, за Україну!"
І відгомін іде
Із звідкілясь здалека,
Неначе в вишині
Клекоче то лелека.
То в небесах святих,
Де всі колись ми будем,
По наших хлопцях дзвін...
Вовік їх не забудем.
У пам'ятні ці дні
Серця людей палають...
"Героям слава!" та
"Герої не вмирають!" (Я Є, 20.02.2020)