Дивні в серці відчуття
Ні з чим незрівнянні,
Чим же завинила я
Тим очам стражданним?
Тим бабусям, дідусям
І малим неситим,
Що живуть важким життям
Геть несамовитим.
Хто копієчки дає,
Дехто повз проходить,
Бо не в кожного ще й є,
Статок щось обходить.
Більшість з тих, хто не стоїть
В мовчазнім проханні,
Теж не знає, як-то жить
На ті гроші “славні”,
Що зароблені у праці
І нелегкій наче,
Тільки вартість їх така,
Що ще крок – й жебраче.
1998 р.
*Зображення з Інтернету