Вот на этом и ставлю точку.
Прячу в схроне свои доспехи,
Чуб под шлемом, я щурюсь, точно
Пыль веков застилает веки.
Воевать-то судьбе доколе?
Отдохнуть хоть немного просит,
Но – глядите-ка – варвар в поле
Саблю, что я припрятал, носит.
На моей лошадёнке скачет,
В роднике моём воду травит...
Вот оно как выходит, значит?
Вот как может судьба подставить...
Перевод с украинского
Анатолій Мироненко
Крапка
Ось на цьому і ставлю крапку:
Обладунки – під каменюку…
З-під шолома чуб? Ні – з-під шапки
Розганяє віків пилюку
Воювати втомилась доля,
Я – від неї. Чи вже не досить?
Але знову дикун у полі
Шаблю, що заховав я, носить.
На моєму коняці скаче,
Із мого джерела п’є воду…
Ось воно як виходить, значить?
Ось як зраджує доля згодом.