очеретиння дум

Ангелина Соломко
   
Данило Йоканович

Очеретиння дум


все,  що подушці довірив,
водам вручив те спокійним;
 
в сні ти у мріях літаєш,
сам весь той сон висинаєш.

там – всі путі нескінченні;
може,  човни ті смертельні.

Що та дорога несе? –
У рюкзаках за плечем.

Держиш новий записник;
Букви виводять піски…

Зчеплені руки – в вінок;
очеретиння думок.

Ти вже і сам є чорнило;
води ж усе відрізнили;

копії тільки зостались;
сліду вже ніби й не стало…

що по підводних, по склепах,

що  – у глибинах сердечних…


от би піймати той слід,

там, де ковзнув плесом пліт…

в тиші згубився ти моря,
наче в зітханні поля…

хвиля і піна здійма

слово,  як келих вина.


Моря затаєна міць.

Всесвіт в краплині води.

Течії хвилі натхненні –
Ритми поета пісенні

Море, що стогне ночами,
Дише твоїми словами.

в тиші збираєш слова;
піна, неначе жива.

…знову листаєш записане,
Світло від лампи освітлює.

Все, що подушці довірив,
Водам вручив те спокійним.

Справді, ти сон висинаєш
Той, у якому літаєш.


з моря таємного світу
Ждеш – та немає одвіту.
     11.03.20