Людмила Юферова. Пойдем в сад с тобою...

Соколова Инесса
Автор: Людмила ЮФЕРОВА, страница автора http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА

*

Не верится в сказку, где полон весь звездами свет,
А месяц рогатый способен прогнать темень ночи.
Пойдём в сад с тобою. Там пенится яблони цвет,
И ветер целует виски и легонько щекочет…

Пойдём, друг, со мною, прогоним наш сумрачный сплин.
А с ним все печали, как призраки, хватит лелеять.
Напьёмся весеннего запаха в чудные дни…
Не хочешь отчаянье, грусть о потере развеять?

Не станем загадывать, сбудутся, нет ли мечты.
Посмотрим на небо, согреем ладони в ладонях.
Нам только б не гаснуть с закатом, нет вроде причин,
И слёзы не лить опьяненным бессонницей вольно.

Пройдёмся по саду до тёмных ворот, или нет…
Так кто ж там зовёт нас?  Не ветер настойчиво шепчет?
Не верится в сказку, где полон весь звёздами свет,
А месяц рогатый способен украсить наш вечер.
---

Оригинал

Людмила Юферова. Ходiмо до саду

http://www.stihi.ru/2012/04/27/17

Не віримо в казку, та повниться зорями світ,
І місяць рогатий розштовхує темряву ночі.
Ходімо до саду. Там піниться яблуні цвіт,
І вітер цілунками скроні легенько лоскоче...

Ходімо, мій друже, безсоння – то вицвілий сум.
Не варто примари – печалі в душі колисати.
Нап’ємося ночі і перших весняних парфум –
Й забудуться відчай і смуток, і зболені втрати.

Не треба гадати, чи збудуться мрії, чи ні.
Погляньмо у небо, зігріймо долоні в долонях.
Та тільки б не згаснути, наче досвітні вогні,
Та тільки б не плакати нам від хмільного безсоння.

Ходімо до саду у темінь відкритих воріт...
Та хто ж то нас кличе? Чи, може, то вітер шепоче?
Не віримо в казку, та повниться зорями світ,
І місяць рогатий розштовхує темряву ночі...