Замулився ручай,
Наш млин стоїть без діла.
На спомин п'ю печаль,
Латаю свої крила.
Образа, мов іржа,
Довіру роз'їдає...
Між Ти і Я межа
Від краю і до краю.
"Забудь,- собі кажу,-
Оманливі дарунки!"
Собі поворожу
Про щирість поцілунків.
Забути б цю печаль,
Той млин осиротілий,
Закинувши в ручай
Все те, що наболіло!..
Та тільки сон прилине до вікна,
Так ніч несе мене до нашого млина...
16 марта 2020, Елена Зигаленко
Фото из интернета. Водяная мельница.