***

Лариса Опанасенко
Вернутися до витоків життя
Це може здатися не просто
Але , як відблиск майбуття
Як вже відомий тихий острів
Віддалений , та все ж близький
Сумний й веселий одночасно
І острів цей лиш тільки мій
Дарований з морів завчасно
Круг нього синій океан
Який у хвилях захищає
Це не примара, не обман
Він безперечно надихає