Пізнав хто натхнення мить
І хто не глухий до Слова,
У кого душа болить
Я з тим поведу розмову…
Четверта ст. обкладинки.
Материнська молитва
Вечірній час, пора вже спочивати,
Не чути давно гамору людей,
Молилась Господу моя старенька мати,
Просила щастя для своїх дітей.
Молилася вона за Україну,
За мир ,за близьких, серцю дорогих,
Просила Бога за свою країну,
Й щоб як роса на сонці, зникли вороги,
Помоліться мамо і нехай молитва
Лине мамо Ваша до небес,
Хай Господь спасе всіх тих хто йде на битву.
І несе в цей час важкий свій хрест.
Просила Бога щоб був мир у наших хатах,
Щоб Батьківщина стала вільна від заброд
І все молилася столітня сива мати
За Україну, за дітей і за народ.
Молилася за всіх хто за кордоном,
Просила Господи, спаси і сохрани,
За українців всіх від Сяну і до Дону,
Просила в Бога милості для них.
Світає вже, співає пісню когут
І ллється просьба щира і проста
То цілу ніч свою молитву Богу
Все шепотіли мамині уста.
---------------------------------------------
Чекає мати діточок додому,
Щодень з надією вдивляється в вікно,
Старенька вже, але не знає втоми
І за ворота ходить знов і знов.
Останні айстри плачуть пелюстками
І листопадом застеляє землю сум,
А коси в мами випрані роками,
То мати посивіла вся від дум.
Вже пізня осінь і в душі вже осінь,
Давно не чути співу соловїв,
А сива мати в Бога завжди просить
Добра і щастя діточкам своїм.
Давно по світі розкидала доля
Її дітей й життя пройшло, як мить,
А мати Бога за дітей все молить
Й ночами довгими про них все
думає й не спить.
А мати ходить і ходить на дорогу,
Дітей чекає і молиться за них,
Все просить Бога, молить вона Бога,
Завжди щоб були щасливими вони.
---------------------------------------------------
Бо хто матір забуває,
того Бог карає.
Т. Шевченко
Дітей своїх кличе вже мати,
Вечеря стоїть на столі,
Ті ж хочуть в бузок заховатись,
Для них загадковий це ліс.
Ще хочуть хоч трішки погратись,
Все так таємниче навкруг.
Заходьте швиденько до хати,
Дограєте завтра цю гру.
А мати все кличе і кличе
Своїх неслухняних дітей,
Помити їм руки і лиця,
Вже вечір – стомилась за день.
І сонні – куняють над мискою,
Так сидячи мовчки поснуть.
Від маминих слів заколисані
– Така матерів усіх суть.
По черзі у ліжко поносить,
Устами торкнеться чола
І в думці у Бога попросить,
Щаслива щоб доля була
В дітей її, самих найкращих,
Здорові й розумні росли,
Помолиться ще «Отченашу»,
Щоб в мирі і дружбі жили.
І стомлена в праці буденній
До ліжка сама ледь дійде,
Бо завжди в турботах щоденних
Встає, ледве сонце зійде.
Отак крізь життя своє мати
Все кличе і кличе дітей,
Вертайтесь ви в мамину хату,
Вона вас чекає щодень.
-----------------------------------------