В години, як тривога крає серце,
Переживання й біль нутро гнітить,
Пульс, наче птах у клітці, скрушно б’ється...
А сум’яття зникає в певну мить, -
Й здається , завмирає все довкола,
Тривожно... Почуття якісь чужі.
Лиш порожнеча скрізь, як скеля гола,
І темрява у просторах душі...
Змінився темп життя? ... Спинилась праця?
Розмився слід від суєти суєт? ...
Тож хай увагу зупинити вдасться
На вічному! Воно важливим є...
Знайди хвилини для єднання з Богом,
Звіряючи життя з письмом Святим!
Хай стане зрозумілою дорога,
Яка веде до вічної мети...
В скорботах не кажи: забув Всевишній!
Бо все людське життя в Його руках!
Лишивши нарікання й справи грішні,
Змирися! Воля Господа така...
Цінуй життя! Дай в спілкуванні місце
Для рідних! Бо ж короткий шлях земний...
Хай дихає добром твоє обійстя
І затишком, в моменти тишини.
Вір: тимчасові всі твої страждання!
З надією спрямовуй погляд ввись!
Щоб з гідністю пройти випробування, -
Із Господом навік заприязнись!
~ДЛВ~