СВІТЛОЙ ПАМ'ЯТІ. ДРУЖЕ ОЛЕКСАНДР ЮЗВА.
Не віриться...
Життя минуло, як той день
Дитинство, як наче, наше було вчора.
Жили в однім дворі, ходили в один і той же дитсадок,
І вчилися, в одній і тій же школі.
Життя мов книга, листаєш сторінки,
І вечерами гуляли по бродвею.
Такі були веселі й молоді,
І кожен жив, мрією своєю.
А далі вчилися в училищі с тобою
І кожен ранок, разом йшли на зайняття.
Три роки осінью, восени, зимою,
І розмовляли ми, складеться наше, як життя.
Сім'я, робота, діти закрутилось,
І далі, розійшлись наші шляхи,
І щастя кожному, своє зустрілось.
Але один одному, завжди допомагали ми.
Не віриться...
Що більше не зустрінемось,
Так вирішила доля, вона в кожного своя.
Такий молодий, іще б тобі й жилось, й жилось,
Але таке ж воно, непередбачене життя.
Ти спи спокійно друже, пам'ять світла,
Не віриться і сльози на очах.
Тебе ми будем пам'ятать завжди, навіки,
Бо ти живеш, у наших, у серцях.
26.03.20р.
Ярослав Шарах 5.