Миколі Островському.
Давним-давно, пішов, на жаль…
Душа з тих пір над нашим містом…
Тут саме гартувалась сталь,
Життя наповнюючи змістом…
Це історичні сторінки,
Яких нікому не змінити,
Цьому живемо завдяки,
Для себе знову яму рити?
Та ліпше гідне Майбуття,
Народу варто будувати,
Не пробачає це життя,
Щоб над собою жартувати…
Йому Музей побудували,
Він дійсно прикладом служив,
Та на війні бійці читали,
В атаки вогневі водив…
Навіщо перейменували?
Що маймо, треба берегти,
Його найкраще б вшанували,
Адже від себе не втекти…
Якщо ми глянемо навколо,
Пізнаймо радість, та печаль…
Прошу пробачення Миколо,
За всіх, за нас, на серці жаль...
Автор Геннадій Сівак.
29 березня 2020 року.