А десь, на поетичному Парнасі,
куди мені, невдасі, певно зась,
віршІ збраковані жують Пегаси,-
талановитих їм ніхто не дасть.
І стільки у коней крилатих кОрму,
УпАслися - куди до них земним!
Жують безперестанку і без норми,
у печінкАх давно та їжа їм.
А на Землі писак,- зроста щоднини!
"Маестро" слова плодяться ускрізь!..
Хоч часом жаль вгодовану тварину,
загнеться, що гі&но постійно їсть.