Шаг навстречу-
штыки.
Душу ранят
они.
Не пойду,
никогда,
ни за что!
- Но обида
пройдёт.
- Да, обида
пройдёт.
Но рубцы
на душе
мне почто!
Не закрыться б
совсем.
Голос глух,
голос нем,
Снова штык.
Укол.
Он съёжился.
А ведь мог -
вешним днём,
А ведь мог -
соловьём
И на вас,
на века
множиться.
Двери я
отворю.
Перед вами
стою
Тихая-
тихая,
голая.
Вся душа
нагишом
К вам идёт
босиком
На штыки,
не боясь,
смелая.
март-апрель, 2020г.