Подалась в дорогу Осінь,
А за нею Вітер босий,
Він обійняв її крильми,
І заспівав сумні псальми.
А потім кинувся навстріч,
Руде волосся рвав із пліч,
То перед нею падав ниць,
То знов звивався до зірниць.
Він килими стелив під ноги,
І листям всі замів дороги,
Згасив тополю мов свічу,
Усе гукав-не відпущу.
Попрощалась пізня Осінь,
Цілувала неба просинь,
І ліс, і ниви, і садки,
І грона пізні й ягідки.
Навкруг сльотилася печаль,
А Осінь линула у даль,
І вітер стих, засумував,
Й квапливо сльози витирав.11/1/2019 Марія Круль