Холодний дощ в лице гаряче,
У серце вістрями... слова,
Вона іде...Німа..., не плаче,
Душа жевріє ледь жива.
Збирає сили,щоб не впасти,
Від слів ядучих .....і очей,
Від посмішок кривих,невчасних,
Поміж холодних днів-ночей.
Вона згубила лік годинам,
У самоті минає час,
Була кохана....Був єдиний,
Лишився поголос про вас. 10/20/2018 Марія Круль