* * *
Заночевали птицы на лимане,
А утро неба не было в тумане.
А впереди путь трудный, может, смерть…
- Куда лететь, вожак? – ответь, ответь.
Он тоже видит небо без тумана.
Хотя решил не покидать лимана.
- Нам не до сна, нам не до, не до, не до!
- Не гогочите, Бог нам явит небо.
А утром вместе с солнцем на лимане
всплыл день, как из-под кисти Пиросмани.
Ліна Костенко (1930)
* * *
Заночували птиці на лимані.
А вранці неба не було в тумані.
А ще ж дорога довга і важка.
Куди летіть? — питають вожака.
Він теж не бачить неба у тумані.
Ночуймо ще раз, каже, на лимані.
Нам не до сну, нам не до, не до, не до!
Не ґелґочіть, Господь нам явить небо.
А вранці встало сонце на лимані.
І сходить день, як пензель Піросмані.