<Людмила Плєвако>
Є скарби на землі безцінні,
Важливіші за діаманти.
Хоч вони не завжди помітні,
Саме з ними ми всі – багаті.
Чи не щастя – повітря чисте
І джерельна вода в криниці,
І принесена урочисто
У долоньках малих суниця.
Чи не розкіш – іти босоніж
По знайомій своїй стежині,
Милуватись, як квіти сонні
Пісню слухають солов’їну.
Чи не втіха – гуляти лісом,
Де верхівок дерев не видно,
Де повітря багате киснем,
І є все, що душі потрібно.
Чи не цінність – краса природи,
Її щедрість, її терплячість,
Чисте небо, прозорі води
І життя, що дарує радість.
Поміркуємо напочатку:
Що насправді людині треба?
Що коштовне своїм нащадкам
Ми залишимо після себе?
21.04.2020