Оригінал:
На цвинтарі, так гарно після Пасхи,
Могилки прИбрані, фарбовані хрести,
Тут, з Божої на те, напевне, ласки -
Ні поспіху нема, ні суєти.
Чудовий вид, на інший берег річки -
Хатки побілені, городи до води
І, ніби човники, маленькі чоловічки,
Городами снують туди-сюди -
Живуть іще... якщо так можна жити,
Хтось, "з шкіри пнеться", хтось марнує час,
Дітей народжують, жнивують, сіють жито,
Як кажуть у народі: "Топчуть ряст"...
Та, зрештою... чого гріха таїти,
Ніхто не вічний на святій землі-
В міста повиїжджають їхні діти
І стануть пустками хатини на селі,
І заростуть могилки дерезою,
В кінці городів (тих, що до води),
Лише верба хитатиме лозою,
Та коник засюрчить між лободи...
©Еміль Дубров
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
На кладбище душевно после Пасхи.
Могилки убраны, покрашены кресты.
Тут, с Божеской на то, должно быть, ласки,
Ни спешки лишней нет, ни суеты.
Чудесный вид на берег левый речки:
Хат побелённых, грядок, что к воде…
И крохотками чёлны-человечки
Вдоль огородов шастают везде –
Живут ещё…считать коль это жизнью,
«Из шкуры лезут», даром тратят час,
Детей рожают, жнут иль сеют жито,
В народе говорят: «Как топчут ряст»…
...Но наконец…что ль, грех таить всегда?
Никто не вечен на земле святой.
И уезжают дети в города,
Вид деревень становится…пустой.
И зарастут могилки дерезой
На крайних грядках, около воды.
Лишь вербушка качает головой,
Кузнечий стрёкот возле лебеды…
Аватар Автора,
коллаж мой
Радоница - 28 апреля - 9-й день после Пасхи,
День поминовения Усопших...)