Петя Йорданова ПРИПЛИВИ
ПРИПЛИВИ
Припливи,
чому ви мені даруєте це море?
Я не можу стримати його.
СВІТЛЯКИ
Зірки,
що так близько досягли землі.
ФРАГМЕНТ
Від булого приятеля
народжується зрадник,
від ворога – ворог.
БЕРЕГ
Стережися, берегу, малої річки.
Вона бавно підмиває твою основу,
ще спам’ятай: і найпевніше топить!
СИЛА
Ріки — то кров,
що тече з гір
і вливається у пісні.
СНІГ
Сніг чистий,
бо він прийшов
із снів однієї дівчини.
НЕ КАЖИ
Не кажи, що трава, мовляв, низенька.
Завтра вона буде ще більшою,
тому що росте над тобою.
ДУМКА
Сідає сонце, щоб назавтра знов світити.
Чом так людина не вмирає –
щоб після того знову їй ожити?
ПОЧУТЕ
Вбита птаха –
втрачене небо.
САМОВІДПОВІДЬ
До всохлого струмка немає стежки.
(переклад з болгарської – Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Йорданова
ПРИЛИВИ
ПРИЛИВИ
Приливи,
защо ми подарявате това море?
Аз не мога да го задържа.
СВЕТУЛКИ
Звезди,
дошли по-близко до земята.
ФРАГМЕНТ
От бивш приятел
ражда се предател,
от враг — враг.
БРЯГ
Пази се, бряг, от малката река.
Тя бавно твоя корен подкопава,
но запомни: най-сигурно удавя!
СИЛА
Реките са изтичащата кръв
на планините,
която в песните се влива.
СНЯГ
Снегът е чист,
защото е дошел
от сънищата на едно момиче.
НЕ КАЗВАЙ
Не казвай, че била тревата ниска.
Утре тя ще бъде по-голяма,
защото ще расте над тебе.
МИСЪЛ
Залязва слънцето, за да изгрее.
Защо така човекът не умира –
отново след това да оживее?
ДОЧУТО
Убита птица –
загубено небе.
САМООТГОВОР
Пътека няма до пресъхнал извор.