Отпусти моё сердце,
три тысячи дней пронеслось,
Покрывалась земля то снегами,то рыжей листвою,
Стаи птиц поднимались три тысячи раз "на крыло"!
И растаяли с криком печальным вверху надо мною!
Миллионы минут я пыталась проститься с тобой,
Миллиарды секунд,ты стоял у меня спиною
Чем то важным пыталась затмить образ твой,
Я всё сердце себе извела этой страшной борьбою....
Отпусти мою душу, она полетит в небеса,
Словно птица, которой три тысячи лет были связаны крылья,
Отпусти...хотя, впрочем, меня никогда не держал,
Разве только: сама я себя не пустила...
***
Відпусти моє серце, три тисячі дней пронеслось:
і під снігом лежала земля, і під листом,
Скільки зграй журавлиних у вирій знялось
І над полем у небі розтануло чистім,
Я мільйони хвилин намагалась забути тебе,
І мільярди секунд:ти у мене стояв за спиною!
Кимось іншим із пам'яті стерти хотіла тебе ..
Так пошарпалось серце у тому двобої!...
Відпусти мою душу,вона полетить ніби птах,
У якого три тисячі літ,були зв'язані крила,.
Відпусти...але втім, ти ніколи мене тримав,
Коли б тільки, сама я себе .. відпустила...
1996.