«Земне життя на радість дАне,
Від нього брАти треба все,
Але ж йогО ви християни,
З піснИм проводите лицем.
Вам тОго й іншого не можна,
Ні задоволень і не втіх,
В душі панує острах божий,
Що не візьми, для вас то гріх.
Ви бідні, жалюгідні люди,
Від молодих і до старих,
І я не можу брат збагнути,
Як прилучився ти до них».
-Отак мені став дорікати
Один мій друг, я ж мовив так -
Не до людей примкнув я брате,
Я прилучився до Христа.
Прийти ж до Нього спонукала,
Його свята до нас любов,
І Слово Боже, що схиляло,
Христу довіритись цілком.
А що до радості, то різна,
Її природа, зауваж,
У вас минуща, але вічна,
Вона у віруючих нас.
У вас у славі, у багатстві,
У насолодах, у вині, -
Вона пройдЕ, а справжня радість,
Переживе і дні земні.
Вона у Господі, у вірі,
У тому, що в Його руках,
Ми всі спасенні і щасливі,
І будем з Ним на Небесах.
«Хай в вас перебуває радість» -
-Казав Христос- але коли? -
На тому світі, ні це значить,
Радіти тут, на цей землі.
ЧомУ ж у християн помітна,
Вона далЕко не в усіх,
Стається так, тому ймовірно,
Що радість викрадає гріх.
Є серед нас і лицеміри,
Що напускають вид сумнИй,
Або не впевнені в спасінні,
ЛицЯ їх вигляд теж піснИй.
А хто в любові і у вірі,
Таких не вабить грішний світ,
Їх лиця сяючі і щирі,
І це Святого Духа плід.
Христос казав - завжди радійте,
А справжня радість лише та,
Коли ми в Господі надію,
На вічне маємо життя.