Дай Боже в свій край повернутись.
Я хочу у гори високі,
В Карпатські мої полонини,
Душевний вгамую там спокій,
В казковій моїй Буковині.
Стоять там смереки чарівні,
Зросли аж до самих небес,
На світанку виспівують півні,
Воскресають поляни чудес.
Крокуси зацвіли на царині,
Зеленими стали гаї,
Ведмідь курить люльку в долині,
І димком тим вкриває плаї.
Джерела співають там дзвінко,
Клекочуть усюди потоки,
Лисиця сховалась в сутінку,
На неї скрегочуть сороки.
Птахи з вирію повернулись,
І майструють гніздечка вже в стрісі,
Первоцвіти весело всміхнулись,
Все живе воскресає у лісі.
Я хочу у гори високі,
Там буду блукати тижнями,
Душевний вгамую там спокій,
Буду пити водицю жменями.
Дай Боже туди повернутись,
У рідну свою Буковину,
Від бід всіх назавжди забутись,
Відвідати свою родину.
В здоровї всіх їх застати,
Повернувшись з далеких доріг,
Дні в щасті там з ними гортати,
Ступивши на рідний поріг.
Я знаю цим мріям дорогу,
У молитві проводити час,
Любов є безмежна у Бога,
До кожного чада із нас.
Автор :Н.П.Рубан.