На небі ніч стелила крок
Отам, де місяця нема,
Під парасолькою з зірок
Зустрілась с сонечком сама.
А на тім місяці, як без,
В полоні вільної самоти,
Мене питавши у небес,
Обіч вікна заснула ти.
Коли втомився день новий,
Саме такий, як завжди,
Далеко полетіла ти.
Коли насниться дивний сон,
В якiм не буде мене,
Так легко все забудеш ти...
І забудеш ти мене
На тім місяці, як без,
На життя одної миті,
Залишаючи мені
В кожній каплі світлий жаль,
Як завій тонкої ниті.
Яскраве сонце і тепло
Сховають холод, дощ і сніг.
І скільки б часу не пішло,
Не буде у споминах твоїх
Ані планети, де ти спиш,
Ані мене, ні того сну,
Як на хвилину зупиниш
Всі хвилі в серці своєму.
Коли втомився день новий,
Саме такий, як завжди,
Далеко полетіла ти.
Коли насниться дивний сон,
В якiм не буде мене,
Так легко все забудеш ти...
І забудеш ти мене
На тім місяці, як без,
На життя одної миті,
Залишаючи мені
В кожній каплі світлий жаль,
Як завій тонкої ниті.
// Оригинал: Л.Н.Агутин "На сиреневой луне"