О шостій я прокинувсь на горищі,
де сіно пригорнулось до вікна,
й побачив поза шторою з сукна,
у всесвіті уперто дощ періщить.
Смикнув завісу, придививсь поближче, –
скажена злива звідусіль текла,
і землю, наче заступом товкла,
нагадуючи буревій торішній…
Поміркував, чи стануть відкриттям
мого життя суцільні таємниці,
відомі, безперечно, одиницям.
Я, як агент, що був під прикриттям,
ймовірно теж ризикував життям?
Чого бодай під зливу не присниться?
19-05-2020