Вже сідало сонце, в хаті сутеніло.
Повернувсь до дому крадучись, несміло.
Де ж це, мій гуляка, знову забарився?
Бачу, що він знову десь-таки напився.
Він собі тихенько взуття роззуває,
А про те, що бачу — він того не знає.
Глянула — на шиї є сліди помади,
- Мало, що напився, ще і блудиш, гаде!
І схвативши в руки від злоби качалку,
Тут же замахнулась: - То яку коханку
Ти завів, скотина? Мало що п’яниця,
Він ще і гуляка! Що за молодиця?
Чоловік від стресу загубив вмить мову,
Потім заспокоївсь і почав розмову:
- Розумієш, мила, з горя я напився,
Ненароком в місті з клоуном побився.