Миколі Островському,
бійцю за справедливість.
Щоби узять твого вогню краплину,
На все життя у серце молоде,
Стоїть Островський. Слухає, як днина,
Металом загартована, гуде…
Віктор Лінник.
Хто міняє, той не має,
Істина як Світ стара,
Хто минуле забуває –
Мідний гріш йому ціна…
Що пройшло не повернеться,
Час від нас біжить,
Доля плаче, нам здається,
Неприємна мить..
Назви вулиць знов міняють,
Як більшовики…
Дошкуляють, та вбивають,
Палять, б'ють шибки…
Був на відкритті музею,
У далекий час,
Хто ж подав дурну ідею?
Грішну водночас…
Взяти, двері зачинити,
Знищити усе,
Пам'ять вічну замінити?
Ні не пронесе…
Він стоїть у центрі міста,
Гордий, та сумний,
Ми усі з одного тіста,
Все пройде мерщій…
Він сьогодні усе бачить,
З далеких небес,
Та його душа пробачить,
Тих ким править біс…
Все пройде як сон примарний,
Правда цінна для людей,
Не втрачайте совість марно,
Поверніть бійцю музей.
Автор Геннадій Сівак.
25 травня 2020 року.