Из Василия Головецкого
Когда душа, как пёс избитый,
Скулит и стонет без конца,
Слова простые: «Да, живи ты!»
В ней все расставят на места.
И ты начнёшь сквозь боль, тревоги
И неурядицы в судьбе
Жить. Это самый главный подвиг
Из всех, что были на земле.
* * *
Василь Головецький
Коли душа – неначе пес побитий,
І може скавуліти без кінця,
Прості слова «А треба далі жити!»
У ній усе поставлять на місця.
І починаєш, перевівши подих,
Не помічати болі і жалі...
Можливо, жити – це найбільший подвиг
З усіх, які судились на землі.