Дубовий ліс
Пронизує дубовий ліс
Проміння сонячне з небес.
А десь, проснувшись, хитрий лис
В чагарниках негайно щез.
Співають весело птахи
Та ворон голос подає.
Пройшли дл нього дні тяжки -
Тепер у лісі їжа є.
Вже між кущами ось гриби
І стиглі ягоди в траві.
Стоять, замислившись, дуби.
Вони нагадують мені
Моє дитинство, ті роки,
Коли голодні всі були
І мусили у ліс ходить,
Із жолудів муку робить,
Щоб голод якось заморить.
Я чую — гомонять ліси,
Дубів могутніх голоси,
Що пам’ятають ті часи,
Коли весь люд він годував,
Померти з голоду не дав...