Карантин

Люба Охман
Спішать невидимії кати
Планету грішну покарати.
Ідуть без зброї, без ножів
Несуть вінки пощальних слів...
Не дивляться на вік чи стать;
Любого можуть наздогнать.
Карателі мікроскопічні
Б'ють- наче струмом електричним.
Страждають бідні та багаті,
Хворіють навіть серед знаті.
Забили лікарі тривогу !
І навіть ті, хто гнали Бога
До неба кличуть: "сил немає!!!"
Цей жах всю землю огортає...
А дехто, навіть і не чує
Неначе розуму бракує.
То ж кажуть вам сидіть у хаті!
Поки пройдуть кати рогаті.
Закрийте щильно вікна, двері,
Сидітіть у хаті до вечері
Моліться Богу в тяжку мить!
Та милості з небес просіть !!!
А Він почує всі прохання,
Бо Слово є за Ним останнє,
Він милосердною рукою
Смертельну, може, знищить зброю!