Я милуюсь Твоїм творінням,
Часом, навіть через вікно...
Бачу небо яскраво-синє,
Окриляє мій дух воно!
Розмиває сльозу прозору,
Що по шибці бува повзе.
Як люблю я дивитись в гору,
В білі хмари немов безе.
Те бездонне, блакитне диво,
Надихало мене не раз;
Ні не грім, не холодна злива,-
Мирне небо, в молитви час...
Я вдихаю на повні груди
Милосердя Твоє, мій Бог.
В синє небо і більш нікуди
Хочу линути від тривог.
Від землі відірвуся легко,
Вмить забуду кульгавий біг
І на крилах, немов лелека,
Опинюсь я в шатрах Твоїх!
04.25.2020
Люба Охман.