Сон наихудший тот, где ты не спишь,
где и уснул бы, да никак не спится,
когда вокруг сплошные лица, лица…
Когда готов орать, а ты – молчишь.
А самый лучший тот, где живы те,
кого любил, кого и дальше любишь,
где ты втиши целуешь счастья губы,
и не страшны печали сироте.
И все они мои – все эти сны,
где я скитаюсь в мире нерадивом,
мои они, в них и добро, и диво,
и рядом ты – наперсница весны…
Post Skriptum
Оригинал стихотворения украинского поэта Миклоша Форма,
послужившее основой для создания данного «Подражания…»
Найгірший сон – це той, де ти не спиш,
де хочеться заснути, та не спиться,
де оточили незнайомі лиця,
де прагнеш закричати, та мовчиш.
Найкращий сон – це той, де всі живі,
кого любив, кого ти досі любиш,
де ти цілуєш щастя теплі губи,
і де кохання – тільки позови.
Усі вони мої – усі ці сни.
Солодкі та гіркі. Гарячі й зимні.
Мої вони, всі – добрі, злі і дивні.
Бо я – це я, допоки є вони…