Автор: Людмила ЮФЕРОВА
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА
Мой перевод (вариант 2)
УНИЖЕННЫЕ В ГОРЕ
Здесь с каждым годом сумрачней дома,
Всё ниже, ниже приседают долу…
Когда-то от поветрий без ума
Торчали крыши парусами вволю.
Геранями окошки отцвели,
Слезами рыжими рыдают стены,
Лишь облака, как старые волы,
Оберегают тихо сёла-тени.
Веками не снимают с нас вины,
Покорными стремятся сделать вскоре
И старые, и новые паны,
А мы молчим, униженные в горе.
---
Оригинал: http://stihi.ru/2018/12/01/8364
НИЖЧАЕМО В ГОРI
Тут з кожним роком тяжчають хати,
Все нижче й нижче присідають долу…
Колись, колись у павітрах легких
Дахи вітрилами стриміли вгору.
Геранями віконця відцвіли,
Слізьми рудими сплакалися стіни,
І сиві хмари, як старі воли,
Оберігають мертві села-тіні.
Століття не знімають з нас вини.
Нас нищать і привчають до покори
Старі й нові пройдисвіти-пани –
Ми ж мовчимо і нижчаємо в горі.
Фото: автор оригинала Людмила Юферова.