Тоді твій одяг пах дощем,
Неначе чорні хмари з Криму;
І посміхався новий день,
Серед алей, сирих і сивих.
Неначе віяло теплом,
Неначе мрії незабутні.
Допоки сонце не зайшло,
І абонент не став..
***
Прощай,
нехай твій ангел зітре знак,
Сховавши погляд в небесах,
І вимовить з любов'ю:
Прощай,
Ти знала, що все буде так,
Палають сльози на очах,
Так невблаганно плине час;
Одноманітні будні.
Прощай,
С життям від завтра на ножах,
Хвилин безрадісна межа
Зітре твоє майбутнє.
Прощай,
Ми йшли поволі до мети,
хто зміг - той впав; хтось зміг йти.
І ти змогла - і з цим живи.
В відлунні зрад, в каскадах мрій,
Сама себе тепер знайди,
В неволі сірих буднів.
Йди..
***
Ми рахували наші дні,
Та забували про хвилини;
Ти так бажала вільно йти,
Позбутись почуття провини.
І з кожним кроком літній день,
Ставав на п'ять хвилин коротше.
Де поміж змучених ночей,
Я досі бачу твої очі.
***
Прощай,
Сховавшись в кольорових снах,
З веселим смутком на вустах,
В своїй сліпій неволі.
Звикай,
Що далі буде тільки так,
Хай тліють сльози на очах,
Зітре безжалісно все час,
Змінив колишні ролі.
Прощай,
З минулим знову на ножах,
Відчуй уперше справжній страх,
Він вполював тебе, це знак,
Він був завжди с тобою.
Зникай,
Ми йшли поволі до мети,
Хто зміг - той впав; ти ж мала йти;
Де наша старість в самоті,
В неволі тіла і душі
Наш порятунок - зброя.
Прощай.
Siveren