Автор: Людмила ЮФЕРОВА
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА
ЗАБЫТЬ СМОГУ ЛИ?
Приятно пахли в поле сухоцветы,
Шептался ветерок с седой полынью,
На озере была я в лодке с милым,
Текло, как сок вишнёвый, наше лето.
Мы любовались солнечным закатом
И серыми в предгрозье облаками,
Там Бог ходил по хмари и руками
Махал нам сверху, нежностью объятым.
И это после губ твоих солёных,
Другие знать я просто не посмею,
Всё отсекаю, стала я твоею,
И это очень важно для влюблённых.
Сгорают дни, как в пламени, кострами…
Стихи приходят, грустные до боли,
Душа – в тревоге… сложно в новой роли...
Забыть смогу ли? Что же будет с нами?..
---
Оригинал
Автор: Людмила Юферова, Украина
НЕ ХОЧУ ЗАБУВАТЬ
А й справді, пахло сивим полином,
Шепталися із вітром сухоцвіти,
Текло, як сік вишневий, стигле літо,
І ми пливли по озеру човном.
Пливли у даль до сонячних застав,
Де хмари посіріли в передгроззі,
Де Бог ішов по підвісній дорозі
І нам рукою з радістю махав.
І після губ, твоїх солоних губ,
Чужих я просто знати не зумію,
Бо це значуща у житті подія,
Що відсікає інше навідруб.
А дні горять у полум’ї багать…
І пишуться сумні до болю вірші,
Бо на душі тепер щемить ще більше…
І я тебе не хочу забувать…