Белы голуби – в белёсом небе.
И лучи сухие, как песок.
Подождать еще часочек если б.
И конец. В тебя. А ты – молчок.
Не гнушайся, если в небе нашем
Для тебя нагнало голубей.
Губы губят слово, а тебе
Кажется – они пришли случайно.
И случайно пропадут. И что ж?
Слово – только слово. Только слово.
Сильце. И приманка. И крючок.
Голубятня, чужаками стертая.
Да в белёсом небе голубок
Приплывет и виснет над тобою.
Я тебя ищу. Добей, дружок,
Друга нашего, что загулял с ганьбою.
Только нас не задевай. Бери
Друга нашего. А мы побачим,
Что, оголодалый, ты припас нам,
Пусть и плохо видно с вышины.
Білі голуби — в білястім небі.
І сухе проміння, як пісок.
Ще б годину зачекати треба.
І кінець. І в тебе. І — мовчок.
Не погребуй, що у нашім небі
Плавають для тебе голуби.
Губи гублять слово. А тобі
Видасться — виникли знічев'я.
І знічев'я пропадуть. І що ж?
Слово — тільки слово. Більш нічого.
Сільце. І приманка. І гачок.
Голуб'ятня, чужаками зчовгана.
Та в білястім небі голуби
Припливуть і виснуть над тобою.
Ми тебе шукаємо. Добий
Друга нашого, що подруживсь з ганьбою.
Тільки нас не зачіпай. Бери
Друга нашого. А ми побачим,
Що ти, зголоднілий, нам настачив.
Хай і важко вгледіти згори.