Чомусь улітку осінь сниться:
Самотній сад о цій порі,
І бур'янів сумна копиця,
І владна тиша у дворі,
І перший дим з печі у хаті,
Ще несміливі холоди,
І вікна в сутінку хрещаті,
І тато й мама молоді.
Пливуть хмарки за обрій неба.
Далеко десь громи й пітьма.
Є для життя усе, що треба,
А тиша! Кращої нема!
І пізнє яблуко червоне
На верхній гілці майорить,
І де-не-де калини грона...
І щастя нескінченна мить.
06.07.20 - 02.10.22