Моїх бажань і мрій нитки
велінням часу тонко звиті.
Звичайні, цінні, ваговиті –
у голку вдягнуті роки.
Відвертий, десь гнучкий сюжет.
Основу з цих ниток мережу:
то граю роль, то збоку стежу,
то відхиляю щось чуже.
Розшила творчості рушник,
бажала словом здивувати –
хтось намагається порвати,
й руйнує критик мій квітник.
Латаю римами шиття.
Жива. Кидаю виклик долі,
ще є можливостей доволі
в орнамент скласти вишиття.
Із голки кінчика слова
зринають м'яко безпорадні
туди, де фарби листопадні
й повільна стрілка часова.
Ще відчувається мажор,
він добавляє нотки шарму.
Підсилю стилем власну карму
й створю останній свій узор.
зб. Елегія часу