ВОЗВРАЩЕНИЕ ОРФЕЯ
Харон сурово молвил: Нет!
Паром отчалил. Над Тенаром
Нависла черной птицей хмара.
В вечернем жженая огне.
И в громе — — чудится все мне —
Звенит встревоженно кифара...
Наверно, смерть тебе не пара,
Позорна смерть на чужине.
Наверно, нет, если в затоне
Грохочет гром. И дождь. И град.
И рвутся седланные кони
Из подземелья. В мир. Назад.
И гнется долу призрак хмурый.
Душа в даль дальнюю летит.
И стоит жить еще, раз бурю
Убранством туча золотит.
1959
ПОВЕРНЕННЯ ОРФЕЯ
Харон суворо мовив: ні!
Пором відчалив. До Тенара
Надходить чорнокрила хмара.
В вечірнім палена огні.
І в громі — — чується мені —
Дзвенить тривожена кифара...
Напевно, смерть тобі не пара,
Ганебна смерть на чужині.
Напевно, ні, коли в затоні
Гуркоче грім. І дощ. І град.
І рвуться сідлані комоні
З печери. До світів. Назад.
І никнуть привиди похмурі.
Вже дальні далі на меті.
Ще варто жити, коли бурі
Клечають хмари золоті.
1959